Як влаштована українська defense-tech екосистема: Brave1, гранти і шлях стартапу

Розкриття: я український засновник дронової компанії в ЄС. Дивлюся на цю екосистему зсередини галузі — як людина, що сама будує deep-tech у Європі й пройшла грантові цикли ЄС. Це інсайдерський, але чесний погляд. Тут немає операційних чи бойових деталей — лише про те, як влаштовані інституції, гроші та інновації. І все, що стосується конкретних програм, компаній і цифр, я звіряю з відкритими джерелами; де певності немає — пишу без числа.

Чому про це взагалі варто говорити

Останні три роки в Україні відбулося те, що мирні країни намагаються відтворити десятиліттями: за лічені роки виросла повноцінна екосистема оборонних інновацій. Не один «національний чемпіон» згори, а сотні приватних команд, які конкурують, ітерують і постачають технології в реальному темпі.

Я будую hardware та AI в Польщі й ЄС, і добре знаю, наскільки повільним буває «нормальний» інноваційний цикл — гранти Horizon, тендери, сертифікації, роки очікувань. Українська ж модель стиснула цей цикл до місяців. Це не магія й не пропаганда — це конкретна інституційна архітектура. Найважливіша її деталь має ім'я: Brave1.

Нижче я розбираю, як ця екосистема влаштована як система: хто платить, хто перевіряє, як стартап заходить і чому решта світу вже почала це копіювати.

Що таке Brave1

Brave1 — це державний кластер оборонних інновацій, запущений 26 квітня 2023 року. Його не варто плутати з приватним фондом чи окремою компанією: це міжвідомча платформа-координатор. Співзасновниками виступили Мінцифри, Міністерство оборони, Генеральний штаб ЗСУ, РНБО, Міністерство стратегічних галузей і Міністерство економіки. Куратором ініціативи з боку уряду є Мінцифри.

Простими словами: Brave1 — це єдина точка входу для всіх, хто хоче працювати в українському defense-tech. Стартапи, наукові команди, військові підрозділи, інвестори, волонтерські фонди, медіа — всі заходять в одну «двері» й бачать одне одного.

Що Brave1 реально дає на практиці:

• Гранти на розробку за пріоритетами, які формують Сили оборони.
• «Test in Ukraine» — програму перевірки технологій у реальних умовах, у тому числі для іноземних компаній.
• Brave1 Market — онлайн-каталог перевірених рішень, запущений у квітні 2025 року.
• Майданчики на кшталт Defense Tech Valley — де стартапи зустрічаються з інвесторами та партнерами.
• Міжнародні треки — партнерства з європейськими структурами та союзниками.

Ключове, що варто зрозуміти про Brave1: він не «вирощує переможців» вручну. Він будує рейки, по яких приватні команди їдуть самі — і їдуть швидко.

Як це працює: анатомія екосистеми

Щоб не плутатися, я розкладу екосистему на чотири шари. Кожен виконує свою функцію, і разом вони утворюють той самий швидкий цикл.

Шар 1 — Держава як координатор і покупець

Держава тут грає дві ролі. По-перше, координатор: через Brave1 вона задає технологічні пріоритети, верифікує учасників і відкриває грантові конкурси. По-друге, покупець: через цифрові платформи закупівель військові підрозділи замовляють перевірені рішення.

Саме поєднання цих ролей дає швидкість. У класичній західній моделі інноватор і замовник розділені роками бюрократії. Тут зворотний зв'язок із поля повертається в продукт значно швидше — і це найцінніший актив усієї системи.

Шар 2 — Гранти й нерозмивний капітал

Гранти Brave1 — це non-dilutive гроші: компанія отримує фінансування, не віддаючи частку. Для deep-tech це принципово, бо залізо й R&D з'їдають капітал швидше за софт. Я сам пройшов грантові цикли ЄС (Horizon, ESA) і знаю ціну такому фінансуванню: воно дозволяє будувати складне, не продаючи компанію по шматках на ранній стадії.

За перші два роки Brave1 надав понад 540 грантів на загальну суму понад 2 млрд грн (за даними Kyiv Post і галузевих оглядів станом на кінець 2025). Гранти структуровані за рівнями — менші суми для ранніх стадій, значно більші для масштабування й виробництва. Конкретні бюджети змінюються щороку, тому за точними цифрами завжди йдіть до офіційних даних Мінцифри: я навмисно не фіксую тут жодного числа, якого не можу простежити до джерела.

Шар 3 — Приватний капітал

Це шар, який мене особисто тішить найбільше, бо він означає зрілість. У 2025 році понад 50 українських defense-tech стартапів залучили понад $105 млн приватних інвестицій від венчурних і ангельських інвесторів (попередні дані Brave1, наведені Kyiv Post і Resilience Media).

З'явилися спеціалізовані фонди й міжнародні партнерства, орієнтовані саме на цей ринок. Сигнал простий: приватні гроші заходять туди, де бачать і технологію, і канал збуту. А канал збуту тут уже інституціалізований — через держзамовлення й маркетплейс.

Шар 4 — Волонтери й громадянське суспільство

Не можна чесно описувати цю екосистему й оминути волонтерів. Волонтерські фонди роками були окремим, надзвичайно швидким каналом фінансування й постачання — часто швидшим за будь-яку державну процедуру. Сьогодні цей шар частково інтегрований у загальну архітектуру: волонтерські ініціативи теж стають частиною каналів постачання перевірених рішень. Це унікальна риса української моделі, якої немає в жодній «кабінетній» оборонній системі світу.

Шлях стартапу: як зайти і що це дає

Тепер найпрактичніше. Якщо ви — команда з технологією, як виглядає шлях усередині екосистеми? Я звів це в таблицю за етапами.

Логіка наскрізна: на кожному кроці екосистема знімає одну з типових «смертей» стартапу. На ранній стадії — брак грошей (грант). На середній — відірваність від реального користувача (тестування). На пізній — відсутність каналу збуту (маркетплейс і держзамовлення). Саме тому цикл «ідея → фронт → ітерація → знову продукт» крутиться так швидко.

Один важливий нюанс із власного досвіду: грант — це не приз, а зобов'язання. Він прискорює, але не замінює інженерну дисципліну. Команди, які виграють і потім «зникають», програють не через брак грошей, а через брак фокусу. Це універсальна правда deep-tech, не лише оборонного.

Defense-tech — це не про зброю

Тут я мушу зробити чітке розрізнення, бо його часто плутають. Defense-tech ширший за зброю. У ньому величезна частка — це сенсори, зв'язок, антени, навігація, штучний інтелект, логістика, протидія безпілотникам. Багато цих технологій dual-use — вони однаково потрібні цивільній критичній інфраструктурі: енергетиці, портам, залізниці, охороні периметрів.

Моя власна компанія працює саме в цій зоні: ми будуємо автономну дронову інфраструктуру — докінг-станцію із заміною батареї та AI-софт для інспекцій. Це інструмент для критичної інфраструктури, а не зброя. І коли я дивлюся на українську екосистему, я бачу там сотні таких самих dual-use історій, які цивільний світ потім використає в мирних задачах.

Тому правильна оптика на Brave1 — це інноваційна екосистема, а не «військовий завод». Її продукти — технології подвійного призначення, частина з яких переживе війну і піде в цивільні ринки. Так було з GPS, інтернетом і безліччю інших технологій, що народилися на стику оборони й науки.

Чому це означає більше, ніж війна

Я будую в Європі й бачу контекст ширше. Останніми роками провідні аналітичні центри й видання — від Foreign Affairs до Atlantic Council — прямо пишуть, що Європі бракує саме такої здатності швидко перетворювати інженерію на промисловість. І радять брати архітектуру Brave1 за зразок: кластер, що поєднує компанії з інвесторами й роздає гранти стартапам.

Більше того, модель уже копіюють на практиці. За даними галузевих видань, у США 2026 року запустили власний маркетплейс безпілотників, натхненний українськими Brave1 Market і цифровими платформами закупівель. Коли твою інституційну модель копіює найбільший оборонний бюджет світу — це найсильніший знак, що архітектура робоча.

Для мене висновок такий: Україна випадково (точніше — вимушено) збудувала референсну модель оборонних інновацій XXI століття. Не вертикальний держконцерн, а горизонтальну екосистему приватних команд на державних рейках. Це те, що мирним країнам зазвичай не вдається — бо без екзистенційного тиску немає політичної волі стискати цикли.

Практичні висновки

Зведу до того, що варто винести — і засновнику, і інвестору, і політику, який це читає.

• Швидкість — це інституція, а не гасло. Українська екосистема швидка не тому, що «українці моторні», а тому, що зворотний зв'язок від користувача й гроші зведені в одну архітектуру. Це можна спроєктувати деінде.
• Non-dilutive капітал — фундамент deep-tech. Гранти не роблять компанію, але дають їй дожити до моменту, коли вона доведе технологію. Будуєте залізо — шукайте грантові рейки першими.
• Канал збуту вирішує. Найрозумніша частина моделі — не гранти, а те, що перевірений продукт одразу має куди продаватися. Стартап без каналу збуту вмирає навіть із чудовою технологією.
• Dual-use — це майбутній цивільний ринок. Велика частина оборонних технологій повернеться в мирну економіку. Дивіться на defense-tech як на R&D-полігон, а не як на ізольовану галузь.
• Прозорість і фокус б'ють масштаб. Виграє не той, хто взяв найбільший грант, а той, хто зберіг інженерну дисципліну й чесність у комунікації. Це особливо важливо для іноземних засновників у чутливій сфері.

Я свідомо не наводив тут операційних чи бойових подробиць — це огляд економіки та інституцій інновацій, а не тактики. Але навіть із цього рівня видно головне: Україна показала світу, як виглядає інноваційна екосистема, побудована під тиском і на швидкість. І світ уже вчиться. Питання лише в тому, чи встигне Європа скопіювати архітектуру до того, як вона їй знадобиться по-справжньому.