Захист держави дронами: чого Україна вчить світ

Коротко: Україна показала, що в епоху дронів державу захищають не кількома дорогими системами, а багатошаровим, дешевим у кожному перехопленні й дедалі автономнішим захистом — і власним виробництвом, яке оновлюється за тижні. Ці уроки вже переписують оборону сусідів. Після того як у вересні 2025 року російські дрони порушили повітряний простір Польщі, НАТО запустило операцію «Східний вартовий», а ЄС поставив собі мету до кінця 2027-го мати повноцінну Європейську ініціативу протидронової оборони.

Я — Вадим Мельник, українець, засновник і CEO Dronehub. Автономні дрони я будую понад десять років, і сьогодні Dronehub робить у Ясьонці під Жешувом наземну інфраструктуру для них: зарядні док-станції, автоматичну заміну батарей, AI-аналітику для інспекції критичної інфраструктури. Це технології подвійного призначення, а не зброя. Тож я не нейтральний спостерігач і прошу це враховувати, читаючи далі. І одразу рамка: тут немає тактики, операційних деталей чи інструкцій — лише принципи оборони, про які вже публічно говорять уряди, НАТО і ЄС.

Урок 1. Економіка захисту перевернулася

Найважливіший урок — про гроші. За підрахунками CSIS, на які посилається Defense News, один перехоплювач Patriot коштує понад $3 млн, ракета NASAMS — трохи більше за $1 млн, а «шахед» може обходитися Росії всього в $35 тис. Коли ракетою Patriot збивають дрон, співвідношення вартості — приблизно 85 до 1 не на користь того, хто захищається.

А масштаб такий, що ця арифметика стає питанням виживання. Лише за одну ніч — на 9 липня 2025 року — Росія, за даними Повітряних сил, запустила по Україні 728 ударних дронів типу «Шахед» і дронів-імітаторів. Жодна держава не може щоночі відповідати на таке ракетами за мільйони доларів.

Звідси висновок, який я роблю як інженер. Головна метрика протиповітряної оборони тепер — вартість одного перехоплення і те, чи можна повторити його тисячу разів. Держава, яка покладається лише на кілька дорогих систем, цю арифметику програє.

Урок 2. Дрон проти дрона — найдешевший шар оборони

Відповіддю України стали дрони-перехоплювачі. За словами Володимира Зеленського, наведеними Defense News, один такий апарат коштує $3–5 тис. У липні 2025 року президент сформулював запит до виробників прямо: тисяча перехоплювачів на добу. За даними РНБО, за 2025 рік Україна виготовила 100 тисяч дронів-перехоплювачів, а за даними Міноборони, у грудні 2025-го й січні 2026-го підрозділи отримували в середньому понад 1 500 таких апаратів на добу. Ще кілька років тому такого класу засобів практично не існувало.

Але головне тут не сам апарат, а принцип шарів. Жоден метод протидії дронам не працює в усіх умовах. Радіоелектронна боротьба дешева, але малоефективна проти апарата, який не залежить від зв'язку. Ракети надійні, але дорогі. Перехоплювачі дешеві, але потрібні тисячами. Тому захист будують шарами — виявлення, радіоелектронна протидія, перехоплення, — і кожен шар закриває слабкі місця іншого. Як влаштована протидія дронам, я докладніше розбирав англійською в тексті про counter-UAS і подвійне призначення.

Урок 3. У заглушеному небі виживає автономність

Ще одна річ, яку Україна перетворила з теорії на щоденність, — боротьба за сигнал. Глушіння й підміна супутникової навігації давно вийшли за межі фронту: Європейське агентство з безпеки авіації (EASA) констатує, що такі інциденти дедалі більше загрожують навігації по всій Східній Європі та на Близькому Сході.

Дрон, який залежить від чистого супутникового сигналу й постійного радіоканалу, можна «осліпити». Тому центр ваги зміщується в автономність: бортова навігація, комп'ютерний зір, здатність завершити місію без зв'язку. Докладно про це — у тексті про електронну боротьбу й автономність.

Є і структурна відповідь — на рівні інфраструктури. 24 липня 2025 року офіційно запрацював сервіс Galileo OSNMA — автентифікація навігаційних повідомлень європейської супутникової системи. За словами EUSPA, Galileo став першою глобальною навігаційною супутниковою системою, що пропонує таку автентифікацію. Агентство прямо пише, що вона не усуває спуфінг чи глушіння, але робить підміну сигналу значно складнішою. Для мене це не абстракція. У проєкті HUUVER за програмою Horizon 2020, який у 2019–2022 роках координувала Cervi Robotics — компанія, з якої виросла Dronehub, — достовірність позиціонування Galileo мала забезпечувати саме OSNMA.

Урок 4. Власне виробництво — теж оборона

Війна на виснаження — це війна виробництв. Україна перетворила своє виробництво на стратегічний актив. У квітні 2025 року Зеленський заявив, що понад 40% зброї, яку використовують на фронті, виготовлено в Україні, а в липні поставив мету дійти до 50% за пів року. У вересні 2025-го запрацювала перша лінія спільного виробництва дронів у Данії, і, за словами президента, такі лінії відкриватимуть і з іншими європейськими країнами. Докладніше про те, як українська інженерія вбудовується у світові ланцюги, — у тексті про експорт української дронової інженерії.

Для держав, які не воюють, цей урок уже записано в правила закупівель. Європейська стратегія оборонної промисловості (EDIS) ставить орієнтир: до 2030 року щонайменше 50% оборонних закупівель країн ЄС мають припадати на європейську оборонну промисловість, до 2035-го — 60%. У США закон про оборонний бюджет на 2020 фінансовий рік (NDAA, розділ 848) заборонив Пентагону купувати й експлуатувати дрони, виготовлені в Китаї. Суть одна: ланцюг постачання, що проходить через потенційного супротивника, — це вразливість, яку в кризу не залатаєш.

Урок 5. Перевага — у швидкості циклу

Платформи потрапляють у заголовки, але справжня перевага — у тому, як швидко замикається цикл між полем бою й майстернею. Хто швидше бачить проблему, змінює рішення й повертає його назад, той виграє навіть із простішим залізом. Чому саме Україна стала місцем, де цей цикл найкоротший, я пояснював у тексті про світову лабораторію автономних дронів.

Держава тут відіграла роль прискорювача. Кластер Brave1 створили 26 квітня 2023 року. За даними Міноборони, відтоді він профінансував оборонні розробки на 6,2 млрд грн і видав понад тисячу грантів, а також відіграв ключову роль у появі цілих напрямів, зокрема дронів-перехоплювачів і наземних роботизованих комплексів. У липні 2025 року Єврокомісія разом з Україною оголосила ініціативу BraveTech EU, яка поєднує Brave1 з європейськими оборонними програмами: до €50 млн з боку ЄС плюс €50 млн, закладених українським урядом. У пресрелізі прямо сказано, що ініціатива підкреслює готовність ЄС учитися в України.

Урок 6. Для тих, хто не на фронті

Найнебезпечніша думка в Європі звучала так: це чужа війна. У ніч на 10 вересня 2025 року цю ілюзію стало важко підтримувати. Прем'єр Польщі Дональд Туск повідомив парламенту про 19 порушень повітряного простору російськими дронами; кілька дронів збили польські й союзні літаки. «Ми ще ніколи від часів Другої світової війни не були так близько до відкритого конфлікту», — сказав він. Польща ініціювала консультації за статтею 4 Північноатлантичного договору, а вже 12 вересня НАТО запустило «Східного вартового» — операцію на східному фланзі, яка включає елементи протидії дронам.

У жовтні 2025 року Єврокомісія представила Дорожню карту оборонної готовності до 2030 року. Серед її флагманів — Європейська ініціатива протидронової оборони: початкова спроможність до кінця 2026-го, повна — до кінця 2027-го. А в липні 2026-го в Києві запустили Дроновий альянс ЄС — Україна (EU-Ukraine Drone Alliance), щоб разом розвивати дрони й системи протидії ворожим дронам.

Для мене в цьому є й особистий урок. Об'єкти, які ворожий дрон може розвідати чи вивести з ладу, — енергомережі, залізниці, нафтопереробні заводи, порти — це ті самі об'єкти, які автономні дрони оглядають щодня. Та сама наземна інфраструктура, що регулярно інспектує завод, може бути частиною постійного нагляду за небом над ним. Ще у 2018 році Cervi Robotics працювала в проєкті AUDROS, який спільно фінансували ESA та EDA. Автономні дрони мали шукати й картографувати джерела радіації, хімічні речовини й токсичне промислове забруднення, а ключовою частиною системи був ангар, у якому дрон сам заряджає батарею.

Що це означає для самої України

Українському читачеві все це може здатися очевидним: ви живете з цим щодня. Але з цього випливає важлива річ. Досвід, за який Україна заплатила найвищу ціну, став тим, що світ хоче отримати. Спільне виробництво в Данії, BraveTech EU, Дроновий альянс ЄС — Україна — це формати, де Україна не лише отримує допомогу, а й приносить знання та швидкість.

Щоб цей актив працював і далі, я бачу три умови. Перша — не втратити швидкість циклу, коли прийдуть великі європейські гроші разом із великими європейськими процедурами. Друга — тримати дисципліну вартості: рішення, яке добре працює, але коштує вдесятеро дорожче, програє. Третя — думати про подвійне призначення вже зараз. Інженерія, яка сьогодні захищає небо, завтра інспектуватиме енергетику й залізниці, які доведеться відбудовувати. Про цей перехід я писав окремо, у тексті про dual-use в українських дронах.

Уроки України і що з ними роблять інші

Де в цьому я

Я будую цивільний бік галузі подвійного призначення і свідомо тримаю межу: подвійне призначення — не зброя. Я давно кажу, що для нас дрони й AI — не інструмент нападу, а спосіб запобігти конфлікту, своєрідний технологічний щит. Мета — стійкість: щоб світло горіло, потяги їздили безпечно, а небо над чутливими об'єктами було під контролем.

Що я з цього виношу

Мені не потрібна була війна, щоб повірити в автономність, стійку навігацію й власне виробництво. Але вона розставила пріоритети без права на дискусію. Проєктуй під заглушений ефір. Виходь з того, що зв'язок зникне. Роби захисний шар настільки дешевим, щоб його можна було застосувати тисячу разів. І будуй там, де контролюєш ланцюг постачання.

Україна експортує не лише інженерію, а й метод. І чим швидше Європа його перейме, тим менше шансів, що комусь доведеться вчитися тим самим шляхом.